Сьогодні згадали невинні жертви Голодоморів 1932-1933, та масових штучних голодів 1921-1923 та 1946-1947 років.
Разом з духовенством, свідомими представниками громадськості, нашою небайдужою молоддю молилися за спокій душ мільйонів українців, знищених злочинною системою штучним голодом. Хотіли упокорити, стерти українську ідентичність.
Попри голод і страх, вистояли, зберегли Україну у серці і пронесли крізь темряву, через покоління страшну правду про акт геноциду і памʼять, що кріпить наш народ як корінь, що тримає дерево нації…
Як наголосив о. Михайло Греділь, пам’ять про Голодомор – це не лише про минуле.
Це й усвідомлення того, що зло, яке намагалось знищити нас тоді, не зникло. Воно знову прийшло на нашу землю – з війною. Сьогодні ми бачимо ту саму ненависть і ті ж методи…
Не маємо права забути минуле. Лише памʼятаючи, стаємо сильнішими в боротьбі за майбутнє…
Вогники свічок у кожному вікні нині – світло правди, яку не стерти…
